ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 27.02.2026 р. № 1139/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  Товариства щодо окремих питань із застосування спрощеної системи оподаткування при наявності КВЕДу 70.22 «Консультування питань комерційної діяльності й керування», та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5 %. Основний КВЕД діяльності 69.10 «Діяльність у сфері права» та має додатковий КВЕД 70.22 «Консультування питань комерційної діяльності й керування».

Товариство  просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Про податкове/юридичне визначення терміну «управління підприємствами», що саме мається на увазі  з боку податкових органів під цим терміном?
2. Що саме відноситься до «управління підприємствами», які дії, функції та/або послуги мають відношення до  «управління підприємствами» та в чому саме вони полягають?
3. Який КВЕД найбільше відповідає господарській діяльності з «управління підриємствами»?

  Щодо першого – третього питання.

  Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 статті 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У підпункті 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Пунктом 291.3 статті 291 Кодексу визначено, що юридична особа чи фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою  1 розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Так, відповідно до підпункту 7 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті  291 Кодексу  не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють діяльність з управління підприємствами.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010   (далі – КВЕД 2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України     від 11.10.2010 № 457 (далі – Наказ № 457), зі змінами та доповненнями.

Абзацом другим пункту 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий пункту 1 КВЕД 2010).

При цьому, методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД 2010 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 (далі – Наказ  № 396).

Відповідно до Наказу № 396 клас 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування» включає надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю.

Надання комерційних послуг може включати консультування, управлінську й організаційну підтримку компаній і громадських організацій відносно:

проектування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю виконання кошторису;

консультування та підтримки компаній і громадських організацій у сфері планування, організаційних заходів, забезпечення ефективності та контролю, інформації з питань управління тощо.

Цей клас включає також: діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

У разі,  якщо зареєстрований вид діяльності містить одночасно дозволені і заборонені види діяльності для юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, але фактично, заборонені види діяльності суб’єкт господарювання не здійснює, то така юридична особа – платник єдиного податку третьої групи може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Разом з цим, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Враховуючи зазначене, юридична особа – платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД 2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Якщо юридична особа –  платник єдиного податку третьої групи буде здійснювати діяльність з управління підприємствами, то такий суб’єкт господарювання не має права відповідно до норм податкового законодавства перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Для отримання інформації з питань визначення КВЕД 2010, який найбільше відповідає господарській діяльності з «управління підприємствами» та які дії, функції та/або послуги мають відношення до «управління підприємствами», суб’єкт господарювання може звернутися до Державної служби статистики України, яка визначає методологічні основи та пояснення до позицій КВЕД 2010.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).