З урахуванням положень пп. в) п. 14.1.213 ст. 14 ПКУ фізична особа вважається резидентом, якщо така фізична особа має місце проживання в Україні. З огляду на ст. 4 Митного кодексу України резидентами є як  громадяни України,  так і іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Слід також звернути увагу на те, що беручи до уваги поняття наведені в ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» резидентами є або фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; або ж фізичні особи – підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України (далі – «ЦКУ») та ст. 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – «Закон») місцем проживання фізичної особи є житло, розташоване  на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Однак, незважаючи на суто формалістичний підхід, колегією Шостого апеляційного адміністративного суду в розрізі виборів та допуску до реєстрації кандидатом в народні депутати, було висловлено правову позицію, що фактичною умовою для розгляду особи такою, що проживає в Україні, є необхідність знаходження такої особи на території України більше 183 днів протягом кожного річного періоду (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2019 у справі за № 855/252/19 переглядалося в касаційному порядку та не була скасована). У даній справі, суд звернув увагу на те, що доказами проживання в Україні можуть бути документальне підтвердження ведення ним побуту у місці проживання (діяльність, пов`язана з задоволенням своїх власних матеріальних, соціальних та культурних потреб, в тому числі, але не виключно, навіть щодо придбавання товарів чи послуг), а також докази перетину лінії зіткнення (кордону), на підставі яких дані про особу вносяться до відповідного «прикордонного» електронного реєстру.

Проте виходячи з тієї ж норми, пп. в) п. 14.1.213 ст. 14 ПКУ достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи, до яких з урахуванням пп. 14.1.226 ПКУ є і фізична особа-підприємець. Виходить, якщо іноземець ідентифікує себе як резидент України та є зареєстрованою українським підприємцем, то податкова може лише позбавити такого іноземця статусу платника єдиного податку, і вже такому іноземцю доведеться доказувати свою резидентність в суді. Однак з усього обсягу зареєстрованих іноземців фізичними особами-підприємцями зробити це складно.

Чітке визначення поняття «центр життєвих інтересів» в українському законодавстві відсутнє, натомість у пп. в) п. 14.1.213 ст. 14 ПКУ зазначається, що достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

 З позиції господарського касаційного суду, що розглядав спір про скасування рішення третейського суду за касаційною скаргою української фізичної особи-підприємця, що, нібито має цент життєвих інтересів в Україні, наявність чинного статусу суб’єкта підприємницької діяльності є саме по собі є достатньою підставою для визнання особи резидентом України згідно з положеннями ПКУ, і це спростовує посилання скаржника на те, що центр його життєвих інтересів знаходиться не в Україні (Постанова ВС у справі за № 910/592/17 від 13.02.2018).

 Однак, уже в адміністративної юрисдикції, суд, зокрема Донецький окружний адміністративний констатував, що, позивачка, постійно проживаючи на території Португалії з сім’єю з 2015 року, але будучи зареєстрованою фізичною особою-підприємцем в Україні, не здійснює господарської діяльності, не має найманих працівників, а тому з 2015 року не є як фізична особа-підприємець резидентом України, а з 04.09.2018 (дати внесення в реєстр запису про припинення діяльності як фізичної особи-підприємця) набула вже як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, статус «нерезидент» (Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2019 у справі за № 200/7908/19-а, станом на 10.02.2020 оскаржується в апеляційному порядку). У цій справі цікавим був також інший висновок про те, що єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування не підлягає оплаті фізичними особами – підприємцями, що зареєстровані в Україні але не здійснюють господарської діяльності на території України та не є резидентами України. До подібної позиції пристав і Запорізький окружний адміністративний суд  у подібному спорі (Постанова від 24.09.2019 у справі за № 280/2725/19, станом на 10.02.2020 оскаржується в апеляційному порядку).

Адвокат у податкових спорах

(1) підготовка до податкової перевірки

(2) супровід податкових перевірок

(3) підготовка пояснень, заперечень

(4) оскарження результатів перевірки

(5) подача позову до суду проти податкової

(6) судове представництво на всіх стадіях

(7) виконання судового рішення: супровід

(8) стягнення коштів з держави, податкової

Адвокат з ПДВ

(1) розблокувати податкову накладну

(2) прийняти таблицю даних платника

(3) вивести з ризикових

(4) оскаржити відмову в реєстрації ПН

(5) супровід відшкодування ПДВ

(6) оскаржити нарахування з ПДВ

(7) поновити податковий кредит

(8) операції з нерезидентами