ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 25.09.2025 р. № 5183/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Громадської організації (далі – платник податків) про надання індивідуальної податкової консультації з питань правильності відображення в обліку заборгованості після подання у 2015 році до банку платіжного доручення з метою проведення оплати нерезиденту України за товар, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов’язана зі складністю застосування положень Кодексу та правильності відображення в обліку безнадійної заборгованості, що виникла після надання у 2015 році до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування грошових коштів нерезиденту за товар за зовнішньоекономічним контрактом.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи вважається дана операція такою, що підпадає під валютний нагляд (контроль за дотриманням строків розрахунків за операціями з експорту чи імпорту товарів), якщо фактичного валютного платежу не було здійснено та нерезидент станом на сьогодні немає жодних претензій щодо заборгованості за зовнішньоекономічними операціями?
2. Яким чином Товариству відобразити дану ситуацію в бухгалтерському та податковому обліку?
3. Чи є така заборгованість безнадійною? Якщо так, то якій з ознак вона відповідає?

До свого звернення платник податків не надав копії контракту на придбання товарів, платіжних документів стосовно перерахування коштів постачальнику-нерезиденту і документів про отримання від нього товару, у зв’язку з чим надається відповідь відповідно до загальних вимог податкового законодавства.

Щодо питання 1

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, одним із основних завдань ДПС є реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк.

На сьогодні правові засади щодо порядку здійснення розрахунків, встановлення граничних строків розрахунків і відповідальність за їх порушення, а також здійснення уповноваженими банками нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів врегульовано в Законі України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) та нормативно-правових актах Національного банку України, прийнятих на виконання Закону № 2473.

Звертаємо увагу, що платник податку зазначив про те, що платіжне доручення на перерахування грошових коштів нерезиденту в рахунок оплати за товар придбаний за зовнішньоекономічним контрактом, подано до обслуговуючого банку ще у 2015 році, тобто операція з перерахування коштів нерезиденту здійснена під час дії Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону № 2473 втратив чинність з 07 лютого 2019 року.

Враховуючи зазначене вище, повідомляємо, що висновки стосовно правомірності та своєчасності завершення валютних операцій з імпорту товарів, а також наявності чи відсутності факту порушення граничних строків розрахунків і підстав для нарахування пені можливо зробити лише за результатами проведеної документальної перевірки та детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Щодо питань 2 та 3

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 розділу I Кодексу останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦКУ).

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими статтями 253 – 255 ЦКУ.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦКУ).

Підстави та правові наслідки припинення зобов’язання викладені у главах 50 – 51 ЦКУ.

Безнадійна заборгованість – це заборгованість, що відповідає одній з ознак, визначених у підпунктах «а» – «і» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу.

Списання дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, з питання відображення заборгованості у бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).