ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 02.09.2025 р. № 4707/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення   Товариства щодо окремих питань визначення доходу управителем багатоквартирного будинку платником єдиного податку та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку 3 група 5 % та надає послуги з управління багатоквартирним будинком. Товариство, як управитель в інтересах співвласників укладає колективні договори з постачальниками комунальних послуг з метою забезпечення співвласників багатоквартирних будинків такими комунальними послугами як електропостачання, водопостачання , теплопостачання.

Співвласники багатоквартирних будинків, де Товариство є управителем, компенсують грошові кошти  за спожиті ними комунальні послуги виходячи з показників індивідуальних та/або загальних приладів обліку. При цьому сума компенсації дорівнює сумі виставлених рахунків постачальниками комунальних послуг.

Товариство посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається доходом отримана управителем, який є платником єдиного податку за ставкою 5 %, сума компенсації за комунальні послуги, які були спожиті співвласниками багатоквартирних будинків та компенсовані ними у разі якщо сума компенсації дорівнює сумі виставлених рахунків постачальниками комунальних послуг Товариству?
2. Чи включається сума, яка була компенсована управителю співвласниками багатоквартирного будинку в загальнорічний ліміт доходу управителя який є платником єдиного податку?
3. Чи вважається сума компенсації за комунальні послуги, які були спожиті співвласниками багатоквартирних будинків об’єктом оподаткування єдиним податком?  

Щодо першого – третього питання.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов’язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку (частина третя статті 1030 ЦКУ).

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п’ята статті 1033 ЦКУ).

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном (частина перша статті 1042 ЦКУ).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України  від 14 травня 2015 року № 417- VIII «Про особливості здійснення  права власності у багатоквартирному будинку» зі змінами (далі – Закон № 417), який регулює правові, організаційні  та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників щодо його утримання та управління.

Порядок управління багатоквартирним будинком встановлено статтею 11 Закону № 417.

Так, управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09 листопада 2017 року  № 2189-VIII “Про житлово-комунальні послуги” (далі – Закон № 2189).

Відповідно до частини  третьої статті 18 Закону № 2189 у разі якщо за дорученням співвласників управитель здійснює накопичення коштів на реконструкцію, реставрацію, проведення капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, надає в оренду, встановлює сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку або якщо управитель уклав договори з виконавцями комунальних послуг від імені та за рахунок співвласників (крім випадку укладення колективного договору про надання комунальних послуг), управитель зобов’язаний відкрити для приймання платежів та проведення розрахунків за кожним багатоквартирним будинком, що перебуває в його управлінні, окремий банківський рахунок та забезпечити співвласникам багатоквартирного будинку вільний доступ до інформації про рух коштів на відповідному рахунку.

Кошти такого рахунка є власністю співвласників багатоквартирного будинку та використовуються виключно за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 2189 управитель багатоквартирного будинку – це фізична особа – підприємець або юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Житлово – комунальні послуги ‑ це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частина перша  статті 1 розділу 1 Закону № 2189).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189  до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги – це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Виконавець комунальної послуги – це суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору                                           (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Відповідно до абзацу першого – третього частини третьої статті 10 Закону № 2189 визначено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід’ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 12 частини четвертої статті 8 Закону № 2189 передбачено, що  управитель багатоквартирного будинку зобов’язаний у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, здійснювати облік обсягу відповідних спожитих комунальних послуг та їх оплати, у тому числі стосовно кожного співвласника; здійснювати розподіл між співвласниками обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 частини першої статті 14 Закону    № 2189 співвласники багатоквартирного будинку (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною 1 статті 14 Закону № 2189, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку третьої групи передбачено статтею 292 Кодексу.

У відповідності до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Згідно із пунктом 292.4 статті 292 Кодексу у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (п. 296.1 ст. 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу ).

Враховуючи вищевикладене, сума коштів, яку сплачують управителю співвласники багатоквартирних будинків за спожиті комунальні послуги буде вважатися доходом управителя – платника єдиного податку та відповідно включатися в обсяг доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, так як, вказані кошти відповідно до типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не включаються до ціни  послуги з управління багатоквартирним будинком та договір про надання комунальних послуг укладається між Товариством та надавачем комунальних послуг, а не індивідуально з кожним окремим співвласником.

Водночас зазначаємо, що індивідуальна податкова консультація не передбачає проведення дослідження або перевірки наданих документів.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).