ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 25.07.2025 р. № 4028/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку отримав партнерську пропозицію від товариства з обмеженою відповідальністю сектору роздрібної торгівлі, про створення спільної діяльності, з відповідним укладанням договорів про спільну діяльність.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи не буде розцінюватись податковим органом при укладенні про спільну діяльність, така діяльність, як управління підприємствами та/або вважатись представництвом, філією, відділенням та іншим відокремленим підрозділом юридичної особи, що автоматично забороняє фізичній особі – підприємцю бути платниками єдиного податку першої – третьої груп відповідно до п.п. 291.5.1.7 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу та п. 291.5.6 п. 291.5 ст. 291 Кодексу?
2. Чи існують обмеження щодо кола осіб, які мають на меті укладати договори про спільну діяльність та здійснювати таку спільну господарську діяльність без створення юридичної особи?
3. Які існують обмеження при укладенні договорів про надання послуг фізичною особою – підприємцем, щоб такі відносини, не ототожнювались із трудовими відносинами?
4. У яких випадках необхідно реєструвати відносини про спільну діяльність в податковому органі в порядку п. 64.6 ст. 64 Кодексу?
5. Яким чином та яким вірним механізмом Товариство повинно фіксувати цю діяльність в бухгалтерському та податковому обліку, враховуючи, що частина прибутку від спільної діяльності Товариство буде перераховувати на користь фізичної особи – підприємця?

Щодо першого питання

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Підпункт 291.5 ст. 291 Кодексу містить перелік видів діяльності, за умови провадження яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку, в якому відсутні застереження щодо укладення фізичною особою – підприємцем договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до частини першої ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Таким чином, фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність з управління підприємствами не можуть бути платниками єдиного податку.

Разом з тим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 затверджено Класифікатор видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010).

Абзацом восьмим п. 1 КВЕД ДК 009:2010 визначено, що КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв’язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності – це припущення, а не доказ.

При цьому Державним комітетом статистики України наказом від 23.12.2011 № 396 затверджено Методичні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, з питання визначення поняття «діяльність з управління підприємствами», а також віднесення до вказаної діяльності здійснення спільної діяльності на підставі відповідного договору, доцільно звернутися до Міністерства економіки України та Державної служби статистики України.

Щодо другого та третього питань

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері розвитку підприємництва.

Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема формування та реалізує державну правову політику.

Таким чином з питань зазначених у Вашому зверненні доцільно звернутись до Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України.

Щодо четвертого питання

Взаємовідносини, що виникають при здійсненні спільної діяльності, регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно із ст. 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення спільної діяльності її учасниками, передбачено статтями 1130 – 1143 ЦКУ.

Відповідно до п. 64.6 ст. 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені ПКУ. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Щодо п’ятого питання

Одночасно зауважуємо, що п.п. 14.1.1721 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація, це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Крім того, слід зазначити, що згідно з п. 19.1 ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 Кодексу).

Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 19 Кодексу, Вами не надано довіреності, яка дає право представляти інтереси Товариства та отримувати індивідуальну податкову консультацію з порушеного питання, то у разі надходження належним чином оформленого звернення про надання індивідуальної податкової консультації від фізичної особи, як представника з наданням копії довіреності або особисто від Товариства, таке звернення буде розглянуто у порядку та строки, визначені Кодексом, за умови дотримання усіх вимог, встановлених ст. 52 Кодексу.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.