ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.05.2025 р. № 2525/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, товариство розглядає питання щодо створення власних аккаунтів на YouTube та TikTok з метою просування (популяризації) своєї господарської діяльності та залучення нових клієнтів. Така діяльність передбачатиме й отримання доходів через платформи YouTube та TikTok.

При цьому, з  червня 2021 року за Умовами користування YouTube усі виплати, які автори отримують від глядачів, вважаються роялті та оподатковуються відповідно до законодавства США.

При цьому, особи, що розмістили відеоматеріали (аудіовізуальні твори) на YouTube не отримують доходи як автори обʼєкта права інтелектуальної власності. Тобто YouTube не сплачує таким особам кошти за самі відеоматеріали, оскільки автор обʼєкта права інтелектуальної власності передає ліцензію на використання відеоматеріалу безкоштовно.

Відповідно до інформації довідкового центру YouTube Угода про партнерство з YouTube не гарантує ні отримання доходу, ні його розміру. Коли люди переглядають відео, то автору нараховується частка доходу від реклами.

Враховуючи викладене вище, товариство запитує:

1. Яким чином має класифікуватися дохід, отриманий від YouTube згідно з нормами Кодексу?
2. Чи вважається дохід від YouTube роялті відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
3. Якщо дохід від YouTube не є роялті, то чи підлягає він оподаткуванню як дохід від рекламних послуг?
4. Чи потрібно нараховувати та сплачувати ПДВ на доходи, отримані від YouTube, відповідно до ст. 186 Кодексу?
5. Яким чином має класифікуватися дохід, отриманий від TikTok, згідно з нормами Кодексу?
6. Чи вважається дохід від TikTok роялті відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
7. Якщо дохід від TikTok не роялті, то чи підлягає він оподаткуванню як дохід від рекламних послуг?
8. Чи потрібно нараховувати та сплачувати ПДВ на доходи, отримані від TikTok, відповідно до ст. 186 Кодексу?

Щодо питань 1-3, 5-7

Відповідно до п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України, – будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування(прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Пунктом 13.1 ст. 13 встановлено, що доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

Вказані операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, питання порядку формування доходів, отриманих з джерел за межами України, зокрема, у вигляді роялті або рекламних послуг, в бухгалтерському обліку відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

При цьому, п. 13.4 ст. 13 Кодексу передбачено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Так, відповідно до п. 13.5 ст. 13 Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Враховуючи викладене, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник повинен надати контролюючому органу легалізовану в установленому порядку Довідку, яка супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Щодо питань 4, 8

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Кодексу встановлено, що ПДВ становить 20, 14 та 7 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН)  визначено  статтями 187, 198 та 201 Кодексу.

Статтею 186 Кодексу передбачено порядок визначення місця постачання товарів/послуг, а не порядок нарахування та сплати податку.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Кодексу.

Згідно з інформаційною системою ДПС товариство не зареєстровано як платник ПДВ, отже до дати реєстрації платником ПДВ обов’язку щодо нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів/послуг на митній території України у Товариства не виникатиме.

Разом з тим зазначаємо, що інформації, наведеної у зверненні, недостатньо для надання у повній мірі відповіді щодо порушеного питання, а тому у разі необхідності платник може повторно звернутися до контролюючого органу із наданням детального опису здійснюваних операцій та копій документів (у тому числі відповідних договорів), що стосуються таких операцій.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультації