ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 24.03.2025 р. № 1603/ІПК/99-00-07-04-02 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту робіт та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що на виконання договору підряду резидент на території України виконав роботи, які оплачує нерезидент України.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань.

1. У разі коли платником за виконання робіт за договором підряду є нерезидент України, оплата виконаних робіт здійснюється в іноземній валюті, а самі роботи за договором здійснюються на території України, чи має право Товариство (резидент України) отримати таку оплату на свої рахунки, відкриті в іноземних банках?
2. Чи зобов’язане Товариство перевести такі грошові кошти на свій рахунок, відкритий в банку України?
3. Чи розповсюджуються на такі відносини граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що становлять 180 календарних днів, встановлених постановою Національного банку України від 24 лютого 2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18)?
4. У разі коли платником за виконання робіт за договором підряду є нерезидент України, оплата виконаних робіт здійснюється в іноземній валюті, а самі роботи за договором здійснюються на території України, чи розповсюджуються на такі відносини граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що становлять 180 календарних днів, встановлених Постановою № 18, з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт?

Згідно зі статтями 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених у цій Конституції межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені у Конституції та законах України.

У підпункті 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

При цьому індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання. Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння змісту правової норми з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган для забезпечення правильного її застосування.

До свого звернення на отримання податкової консультації Товариство не надало копії зовнішньоекономічних договорів, документів про відкриття рахунків в іноземних банках, актів виконаних робіт за договором підряду та умов їх оплати, у зв’язку з чим податкова консультація надається, виходячи з загальних норм валютного законодавства України.

Відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

У статті 13 Закону № 2473 Національний банк України (далі – НБУ) уповноважено встановлювати заходи захисту у вигляді граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, винятки та особливості їхнього запровадження для окремих операцій.

У статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» (далі – Закон № 679) визначено, що НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, здійснює банківське регулювання та нагляд, валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті.

НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій (стаття 44 Закону № 679).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2473 у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Необхідно врахувати, що у пункті 5 постанови Правління НБУ від 14 травня 2019 року № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» встановлено, що на послуги, роботи (крім транспортних і страхових послуг та/або робіт), права інтелектуальної власності та (або) інші немайнові права, що експортуються, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», та в пункті 14² Постанови № 18, не поширюються.

У частині третій статті 4 Закону № 2473 встановлено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених у цьому Законі та інших законах України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 2473 валютне регулювання в Україні ґрунтується, зокрема, на таких принципах свободи здійснення валютних операцій, що передбачає: право фізичних та юридичних             осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн, та право фізичних та юридичних осіб – резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності.

Щодо питання 1

На підставі вказаного вище зазначаємо, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 2473 однією з гарантій свободи здійснення валютних операцій є право резидентів з урахуванням обмежень, визначених у Законі № 2473 та інших законах України, відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Водночас принцип свободи здійснення валютних операцій, передбачає, у тому числі право, фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн (стаття 2 Закону № 2473).

Тобто Товариство має право отримувати від нерезидента України оплату за виконання робіт за договором підряду на свої рахунки, відкриті в іноземних банках.

Щодо питання 2

У зв’язку з тим, що порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ, постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №  2 затверджено Положення про здійснення операцій із валютними цінностями (далі – Положення № 2).

При цьому валютною операцією, за Законом № 2473, є операція, що має хоча б одну з таких ознак:

операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов’язаних з цим зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

торгівля валютними цінностями;

транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Звертаємо увагу на те, що у частині першій статті 7 Закону № 2473 встановлено, що транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи.

Уповноваженими установами, за Законом №  2473, є банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв’язку, які отримали ліцензію НБУ згідно з цим Законом.

Розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках (пункт 16 постанови Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті»).

Також згідно з пунктом 31 Положення № 2 розрахунки, а також перекази за валютними операціями, зазначеними в пунктах 27 – 30 розділу IV цього Положення, здійснюються виключно через банки, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Розрахунки між резидентами України на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, визначених у частині другій статті 5 Закону № 2473.

Враховуючи, що у статті 44 Закону України від 20 травня 1999 року «Про Національний банк України» визначено, що НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного регулювання та нагляду належить, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, які є обов’язковими для органів державної влади, а також юридичних і фізичних осіб, питання стосовно зобов’язань резидентів України проводити переведення грошових коштів за виконані роботи, отриманих від нерезидента з рахунку відкритого в іноземному банку на рахунок резидента у банку України, належить до компетенції НБУ.

Щодо питання 3 і 4

На підставі вказаного вище зазначаємо, що у разі неперерахування Товариством з власного валютного рахунка, відкритого за межами України, на власний поточний рахунок у банку України грошових коштів, що надійшли від нерезидента за операціями з експорту робіт, на які не поширюються граничні строки розрахунків, встановлені НБУ відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473, відповідальність, визначена у частині п’ятій статті 13 Закону № 2473, у вигляді нарахування пені не застосовується.

Водночас у разі встановлення документальною перевіркою у Товариства порушення вимог валютного законодавства, визначеного у Законі № 2473 (крім порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів) та нормативно-правових актах НБУ, прийнятих відповідно до Закону  № 2473, зокрема при проведенні розрахунків в іноземній валюті на території України, розрахунків за валютними операціями, торгівлі валютними цінностями та транскордонного переказу валютних цінностей, здійснення окремих операцій в іноземній валюті, здійснення валютних операцій в умовах запровадження заходів захисту, застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій, визначених Порядком застосування податковими органами заходів впливу у вигляді штрафних санкцій до юридичних осіб (крім уповноважених установ) за порушення вимог валютного законодавства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2021 року № 524.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).