ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 11.01.2024 р. № 197/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з отримання від нерезидента бонусу у вигляді кредит-ноти та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство закуповує товар у постачальника-нерезидента та на підставі додаткових угод до договору отримує від такого постачальника бонус у вигляді кредит-ноти за виконання планових показників закупівлі товару. 

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання: чи є об’єктом оподаткування ПДВ отримана від постачальника-нерезидента кредит-нота?

Водночас звернення не містить інформації щодо суті (форми) зазначеної кредит-ноти (бонусів), зокрема, чи така кредит-нота (бонуси) надається у формі винагороди в грошовій формі, чи кредит-нота зменшує суму заборгованості покупця перед постачальником-нерезидентом за раніше придбані товари, чи за рахунок отриманої кредит-ноти зменшується вартість майбутніх поставок товару таким постачальником-нерезидентом Товариству, тощо.

У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо питань, порушених у зверненні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Нормами ПКУ не визначено терміну «кредит – нота».

Виходячи із практики застосувань, кредит-нота може надаватися у формі винагороди (бонусів) у грошовій формі за досягнення відповідних показників, а також шляхом зменшення суми зобов’язання перед постачальником за поставлений / той, що підлягає постачанню товар.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Постачання послуг, згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 ПКУ (пункт 186.4 статті 186 ПКУ).

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь покупців (організацій, які придбавають товари у постачальника), які є винагородою за досягнення певних економічних показників та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПКУ маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Місцем постачання маркетингових послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПКУ є місце реєстрації постачальника таких послуг, тобто у даному випадку митна територія України.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку –  превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, якщо бонуси (кредит-нота) виплачуються покупцю-резиденту продавцем-нерезидентом у грошовій формі у зв’язку з досягненням відповідних показників закупівлі товару, то за своєю сутністю такі виплати визначаються як оплата маркетингових послуг, відповідно у покупця виникають податкові зобов’язання з ПДВ на суму такої отриманої кредит-ноти.

У разі, якщо за рахунок отриманої кредит-ноти зменшується сума заборгованості покупця перед постачальником-нерезидентом за раніше поставлені / ті, що підлягають постачанню товари, то операція із зменшення заборгованості покупця (платника податку) перед постачальником-нерезидентом на підставі кредит-ноти не визначається ПКУ як операції з постачання товарів/послуг, а тому не є об’єктом оподаткування ПДВ.

При отриманні платником кредит-ноти, яка зменшує суму зобов’язання покупця-резидента перед постачальником-нерезидентом, потрібно враховувати, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПКУ, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При цьому кожен конкретний випадок податкових правовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів та матеріалів (зокрема, умов договорів), що дозволяють детально ідентифікувати господарську операцію, який може бути здійснений в межах проведення перевірок платника, що проводяться відповідно до ПКУ.

Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).