ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.01.2025 р. № 208/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення    Товариства щодо визначення суми доходу платником єдиного податку при відшкодуванні комунальних послуг та, керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку  третьої групи.  З Квартирно-експлуатаційним відділом  м. Чернігова  (далі – Платник) в 2023 році  заключено договір на спільне безоплатне користування нерухомим майном і на підставі нього впродовж 2023-2024 рр. були укладені договори на відшкодування  витрат на утримання нерухомого майна, а саме відшкодування послуг з електропостачання, користувачем яких є військова частина.

Товариство не надає послуги з електропостачання, а як власник нерухомого майна виступає виключно посередником між отримувачем послуг з електропостачання та безпосереднім надавачем послуг з електропостачання.

Товариством під звернення надано договір на спільне безоплатне користування нерухомим майном та договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна.

Товариство, посилаючись на норми законодавства просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

1. Чи включаються до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи  суми грошових коштів цільового  призначення отримані як «відшкодування витрат послуги з електропостачання» підрозділом Збройних Сил України, які надійшли з Державного бюджету  України та в подальшому в повному обсязі  перераховані на рахунки безпосереднім надавачам послуг з електропостачання?

Щодо зазначеного питання

Договірні відносини, які виникають між орендарем та орендодавцем, регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Так, відповідно до статті 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (стаття 284 ГКУ).

Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 286 ГКУ).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2189).

Житлово – комунальні послуги ‑ це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частина перша  статті 1 Закону № 2189).

Комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189).

При цьому індивідуальний споживач ‑ це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону № 2189 комунальні послуги, зокрема, з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою  1 розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункт 291.4 стаття 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3  статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (пункт 296.1 статті 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Згідно з підпунктом 4 пункту 292.11 статті 292 Кодексу до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

Порядок розроблення та виконання державних цільових програм затверджується Кабінетом Міністрів України згідно статті 5 розділу ІІ Закону України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 року № 1621 – IV із змінами і доповненнями (далі – Закон № 1621 – IV).

Державна цільова програма – комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, cпрямованих на розв’язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих

галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням  коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням ( ст. 1 Закону № 1621- IV).

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України  (далі – БКУ).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням наданого договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, сума коштів, які надійшли Товариству як «відшкодування витрат на послуги з електропостачання» не відносяться до коштів цільового призначення, що надійшли, зокрема, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм. Кошти, які надійшли Товариству у вигляді відшкодування витрат на послуги з електропостачання є доходом та включаються до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).