ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 20.08.2021 р. № 3108/ІПК/26-15-04-05-18

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення щодо порядку визначення доходу платника єдиного податку, керуючись ст. 52  Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відс. та власником нежитлового приміщення.

У Товариства виникли наступні питання:

1. Чи зобов’язане Товариство у випадку продажу нежитлового приміщення проводити незалежну експертно-грошову (ринкову) оцінку вартості нерухомого майна за умови, що воно є власником нерухомого майна більше 12 календарних місяців?
2. З якої суми буде сплачуватись єдиний податок у випадку продажу нерухомого майна: з розміру залишкової вартості нерухомого майна чи з вартості незалежної експертно-грошової (ринкової) оцінки нерухомого майна (за умови, що залишкова вартість нерухомого майна є нижчою, ніж вартість, яка зазначена в незалежній експертно-грошовій оцінці нерухомого майна)?
3. Які податки сплатить Товариство при продажу нерухомого майна, за умови, що договір купівлі-продажу нерухомого майна буде укладатися з умовою відстрочки платежу за придбане нерухоме майно на строк 60 місяців (оплата щомісячно рівними частинами)?
4. При продажу нерухомого майна юридичною особою державне мито у розмірі 1% та Пенсійний збір у розмірі 1% сплачується сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна з вартості, яка визначається на підставі залишкової балансової вартості нерухомого майна, зазначеної в бухгалтерському обліку Товариства чи згідно вартості, зазначеної в незалежній експертно-грошовій оцінці нерухомого майна?

Щодо першого питання

Проведення експертної оцінки вартості майна проводиться у порядку, визначеному Законом України від 12.07.2001 №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон №2658-ІІІ).

Згідно ст. 7 Закону №2658-ІІІ визначено основні випадки проведення оцінки майна.

Відповідно до п. 16 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (зі змінами та доповненнями) (далі – НП(С)БО 7 «Основні засоби») підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Тобто, юридичним особам – платникам єдиного податку при проведенні оцінки вартості майна слід дотримуватись вимог п. 16 НП(С)БО 7 «Основні засоби».

Щодо другого питання

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. (п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Тобто, у розумінні Кодексу основні засоби є товарами.

Продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 292.2 ст. 292 Кодексу встановлено, що при продажу основних засобів юридичними особами – платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Щодо третього питання

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом юридичної особи – платника єдиного податку є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень п.п. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу (п.п.296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Залишкова балансова вартість визначається згідно з НП(С)БО 7 «Основні засоби».

Дохід обліковується згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином, якщо основні засоби у вигляді нерухомого майна використовувалися у господарській діяльності Товариства більше одного року, то дохід від їх продажу визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою вартістю, що склалася на день продажу. Кошти, що отримуються Товариством за продане нерухоме майно частинами, мають включатися до складу доходу у тому податковому (звітному) періоді, у якому ці кошти отримано.

Оподаткування доходу від реалізації нерухомого майна здійснюється на загальних підставах за обраною Товариством ставкою платника єдиного податку 5 відсотків.

Щодо четвертого питання

Порядок справляння державного мита регулюється  Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито» та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» та не відноситься до компетенції податкових органів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).