ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 17.02.2025 р. № 789/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації      .2022 був вимушений разом зі своєю сім’єю виїхати до Румунії і жодного разу не був в Україні. Станом на 2024 рік центр життєвих інтересів фізичної особи повністю зосереджений у Румунії. Жодних економічних інтересів в Україні не має (не є працевлаштованим або самозайнятою особою, не є учасником/кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб – жодних доходів в Україні не має). Також на підконтрольній території України не має нерухомості, відсутні банківські рахунки. 

При цьому у     2022 року платник податків разом з дружиною зареєстрували в Румунії юридичну особу, про яку звітували в Україні
у 2022 – 2023 роках за правилами контрольованих іноземних компаній (далі – КІК) (оскільки до кінця        2022 року був фізичною особою – підприємцем, а дружина була власником об’єктів нерухомості (квартира, гараж) в Україні та мала частку в українській компанії, яку на початку 2023 року відчужила.

       .2023 отримав сертифікат податкового резидента Румунії, в якому зазначено, що платник має необмежене податкове зобов’язання в Румунії, тобто є податковим резидентом, починаючи з 28.02.2022.

Враховуючи намір надалі проживати із сім’єю в Румунії, відсутність зв’язків з Україною платник вважає себе податковим резидентом Румунії
у 2024 році, відтак не вважає себе контролером КІК в Україні та не зобов’язаний подавати звіт про КІК.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи є платник податковим резидентом України у 2024 році з точки зору Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Румунією, враховуючи ситуацію та оцінку наведених вище аргументів із документальним підтвердженням?

2.Чи є фізична особа контролером іноземної компанії у 2024 році, якщо платник та його дружина є податковими резидентами Румунії за Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Румунією?

3. Чи зобов’язаний платник та його дружина подавати звіт про КІК по румунській компанії за результатами 2024 року, якщо вони не є податковими резидентами України за Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Румунією?
4. Які дії платник має вчинити, щоб повідомити контролюючий орган про відсутність обов’язку подавати Звіт про КІК по румунській компанії  за результатами 2024 року?

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа – резидент – це фізична особа, яка зокрема має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом
будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення абзаців першого – третього п.п. «в» п.п. 14.1.213
п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Водночас відповідно до п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.

Таким чином, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 4 Модельної Конвенції ОЕСР статус фізичної особи визначається таким чином:

особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має доступне постійне житло. Причому важливо, щоб особа мала намір проживати в ньому постійно, а не з якоюсь конкретною метою, обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до Модельної конвенції.

Якщо у фізичної особи є доступне постійне житло в обох Державах, така особа вважається резидентом тільки тієї Держави, з якою її особисті та економічні відносини ближчі (центр життєвих інтересів):

якщо Держава, в якій особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або якщо у неї немає постійного житла в будь-якій з цих держав, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона зазвичай проживає (критерій 183 днів);

якщо особа зазвичай проживає в обох Державах або в жодній з них, він вважається резидентом тільки тієї Держави, громадянином якої вона є.

Відтак, під час оцінки статусу податкової резидентності враховуються, зокрема (але не виключно), такі фактори, як: постійне житло, кількість днів перебування в певній країні протягом року, «центр життєвих інтересів» та громадянство.

Таким чином, за умови, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, отримання доходу на території України, реєстрація місця проживання, нарахування сплати за користування житлом тощо, фізичні особи – підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України, то такі особи можуть бути визнані податковим резидентом України.

Враховуючи зазначене, зауважимо, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.

В той же час, варто зазначити, що п.п. 39².1.2 п. 39².1 ст. 39² розділу I Кодексу передбачено, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії, яка:

а) володіє часткою в іноземній юридичній особи у розмірі більше ніж 50 відсотків;

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків;

в) окремо або разом із іншими резидентами України пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Пунктом 39².5 ст. 39² розділу І Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання Звіту про КІК.

3 огляду на зазначене, обов’язок подання до контролюючого органу Звіту про КІК виникає у фізичної особи – резидента України, яка відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень ст. 39² Кодексу.

Враховуючи, що Ваша частка володіння становить 5 відсотків, Ви не є контролюючою особою та не зобов’язані подавати звіт про КІК за умови відсутності фактичного контролю над КІК. Оскільки Ваша дружина володіє
95 відсотків у КІК, то Вона визнається контролюючою особою, згідно з п. 39².1 ст. 39² Кодексу, та зобов’язана подати звіт про КІК.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.