ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.05.2025 р. № 2535/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Індивідуальна податкова консультація

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомила, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи та здійснює діяльність із надання стоматологічних послуг, яка передбачає використання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення.

Таким чином платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, який надає стоматологічні послуги, вести облік товарних запасів лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, які використовуються (споживаються) під час надання таких стоматологічних послуг?
2. Чи зобов’язана фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, які використовуються (споживаються) під час надання таких стоматологічних послуг?
3. Чи може фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, вказувати у фіскальному чеку спрощену назву послуги, що відображає споживчі ознаки та ідентифікує належність послуг, до групи послуг, замість відображення конкретної позиції, в саме: замість назви конкретної послуги вказувати у фіскальному чеку просто «Стоматологічні послуги»?

Щодо першого питання

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496) визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такої фізичної особи – підприємця.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ) (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Облік товарних запасів здійснюється фізичною особою – підприємцем шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі – Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку (п. 1 розд. II Порядку № 496).

Медична послуга – послідовно визначені дії або комплекс дій суб’єкта господарювання у сфері охорони здоров’я, що мають свою вартість і які, як правило, включають в себе консультацію лікаря, обстеження, діагностику, лікування, хірургічну процедуру, реабілітацію, профілактичні заходи та інші медичні дії, що зазвичай передбачають використання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення в єдиному циклі.

За своєю природою медична послуга має самостійне значення, має бути ретельно спланована як за обсягом дій, так і пов’язаним з ними витрачанням лікарських засобів та виробів медичного призначення, що передбачені медико-технологічною документацією.

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, який здійснює діяльність виключно з надання стоматологічних послуг, не зобов’язаний вести облік товарних запасів.

Разом з тим, при продажу лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання стоматологічних послуг, облік товарних запасів здійснюється фізичною особою – підприємцем, у тому числі платниками єдиного податку третьої групи, відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496.

Щодо другого питання

Фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та підтверджувати походження товарів документами.

Наведений висновок ґрунтується на аналізі вимог ПКУ та п. 12 ст. 3
Закону № 265.

Водночас, п. 44.1 ст. 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Враховуючи зазначене, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи, який здійснює діяльність виключно з надання стоматологічних послуг зобов’язаний вести облік доходів з урахуванням вимог п. 44.1 ст. 44 ПКУ та не повинен підтверджувати (в тому числі первинними документами) витрати на придбання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, якщо вони  використовуються в єдиному циклі.

Водночас, у разі продажу лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання стоматологічних послуг, фізична особа – підприємець зобов’язана мати документи, які підтверджують облік та походження товарів, відповідно до вимог Порядку № 496.

Додатково повідомляємо, що необхідність мати документи, що підтверджують походження товару визначено не лише податковим законодавством.

Щодо третього питання

Відповідно до абзацу другого п. 2 ст. 3 розділу ІІ Закону № 265 фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Разом з тим, у випадку виникнення сумнівів щодо правильності віднесення певних товарів (послуг) до певних груп рекомендуємо використовувати Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010 (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457) та зазначати товар (послугу), який класифікується за назвою «Групи» замість відображення конкретної позиції.

Звертаємо увагу, що зазначена вище норма Закону № 265 покликана спростити користування касовою технікою для певної категорії платників податків, а тому не містить в собі формалізованих вимог до зазначення найменування товару/послуги у фіскальному чеку.

Форми та зміст розрахункових документів визначені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України
від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13) у вигляді уніфікованих таблиць, що містять окремі визначені поля, а зміст розрахункового документа передає інформацію, що повинна зазначатись платниками податків у встановлених формою вигляді і полі – які є окремими реквізитами розрахункового документа.

За визначенням, наведеним у п. 2 розділу І Положення № 13, спрощена назва товару (послуги) – слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують приналежність такого товару до групи продукції та послуг, визначеної Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року № 457.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13 передбачено, що обов’язковими реквізитами розрахункового документа є, зокрема, назва товару (послуги) / спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 11).

При цьому спрощена назва товару зазначається у випадку, визначеному абзацом другим п. 2 ст. 3 Закону № 265 (п. 3 розділу ІІ Положення № 13).

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець може зазначати в розрахунковому документі спрощену назву послуги, зокрема, «Стоматологічні послуги».

Водночас, у разі продажу лікарських засобів та/або виробів медичного призначення окремо від надання стоматологічних послуг, зазначати спрощену назву таких товарів у розрахунковому документі не дозволяється.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.